Автор: Ольга Прудиус


Скрипка і жінка – їх двоє над морем,

Легко смичок струни цілує,

Чи то від щастя, чи ділиться горем,

Море з піском її ноти малює.

В руках її скрипка, вся вона в білому,

Вітер куйовдить волосся шовкове,

Дарує мелодію світові цілому,

Народжує звуки все нові і нові.

Жінка і скрипка, кому вона грає?

Що то за музика – вальс чи стихія,

Жінка і скрипка – ніхто не знає,

Як від тих звуків душа німіє.

Море хвилюється, накочує хвилі,

З легким оберегом торкнеться руки,

Підхопить ті звуки – ніжні і милі,

І забере у полон на віки.

А музика ллється, летить понад світом,

Жінка і скрипка – ніжний дует,

Малює пісок золота цвітом -

Жінку і скрипку – чарівний портрет.

Струни бринять, вечір дивиться в очі,

В очах тих зажура, краса в них одвічна,

І запаляться в небі зорі нові охоче,

День той минув,ніч відійде,музика – вічна.



Источник: Произведения / Стихи.ру - http://www.stihi.ru/2017/06/17/4930
Источник: Вконтакте
Источник: Facebook
Источник: Одноклассники

Отредактировать или удалить данное произведение

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Код:	обновить, если не виден код
Введите код: