Автор: Петр Скорук


Якщо віриш - розступляться гори,

якщо любиш - навчишся чекати.

Про любов ні до чого усі розговори,

якщо серце не хоче прощати.



А пробачиш - вгамується вітер,

знову світ буде повний серпанку, -

білий берег і ліс розмаїтий,

і Дністер золотий на світанку.



Світло в юності місто туманне

ляже вічне, святе, невагоме.

Проживеш ти цю мить, як останню,

і щасливий вернешся додому,



Де у кріслі бузковому звіку

буде Муза до ранку сидіти.

І все трапиться, сповниться, тільки ...

Тільки треба цього надзвичайно хотіти!



Источник: Произведения / Стихи.ру - http://www.stihi.ru/2017/06/17/2175
Источник: Вконтакте
Источник: Facebook
Источник: Одноклассники

Отредактировать или удалить данное произведение

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Код:	обновить, если не виден код
Введите код: