Автор:
Ольга ПрудиусНіжно так дивляться очі красиві -
Повні любові, повні надії і співчуття
Пестить легенько їх вітер грайливий,
Вони прикрашають собою життя!
У очах тих сміються світанки,
В них виблискує сріблом роса,
Зорі в очах тих купаються зранку,
А на плечі лягає шовкова коса.
Жінка іде, жінка крокує,
Така граціозна, свята і велична,
Усіх розуміє, усіх вона чує,
В ній ласка, турбота і щирість одвічна.
Щось у ній неповторне, чарівне,
Щось загадкове, веселе й сумне,
Щось від богині, щось від царівни, -
Грайливо замріяне і неземне.
Кохана дружина, турботлива мати,
Вона нескінченість, вона і буття,
Вміє до краплі себе віддавати,
І вірною бути на все життя!
Вона береже, вона захищає,
В тривожні хвилини крилами б’є,
Усе розуміє, вірить, прощає,
Сама ж Вона Янголом є!
Источник: Произведения / Стихи.ру - http://www.stihi.ru/2017/06/16/9212
Источник: Вконтакте
Источник: Facebook
Источник: Одноклассники
Отредактировать или удалить данное произведение