Автор:
Миклош Форма...І двоє шпигунів ховалися щораз.
Відстежували час, ходили-озирались.
І тайни берегли під виглядом прикрас.
І без чужих очей віч-на-віч зустрічались.
Чужими видавались на очах у всіх –
безпристрасним «привіт» при зустрічі вітались.
А сам-на-сам любили добрий жарт і сміх.
І над життям шпигунським від душі сміялись.
А іноді були підстави сумувать,
коли надмірно вже втомила таємничість:
Він не хотів на мить шпигунку відпускать,
і цілував шпигун заплакане обличчя...
Источник: Произведения / Стихи.ру - http://www.stihi.ru/2017/06/16/1034
Источник: Вконтакте
Источник: Facebook
Источник: Одноклассники
Отредактировать или удалить данное произведение
