Автор:
Юрий Зозуляначе вітром, в його й волі:
зимно гонять чиїсь долі...
й жбурять літу кінцем світу:
й де пусту, де — душеквіту...
осінь в тінь лишень для тіла:
а душа й життя втерпіла...
й розглядалася, привітна:
й більш примітна, як вагітна...
Вічністю, РіднІ ж Ріднею:
не-розлий-водою з Нею...
й завше, попри час, весною:
й ти світліш... — і Бог з тобою!
___________________________
То й при Слові будь мовлено?
ні дня, ні каїнам, ні юдам: не рідня
Источник: Произведения / Стихи.ру - http://www.stihi.ru/2017/06/14/2695
Источник: Вконтакте
Источник: Facebook
Источник: Одноклассники
Отредактировать или удалить данное произведение