Автор:
Соловей ЗаочникВ стручках зелених вщент смаку і змісту,
а стебло заслабке та геть вусате...
Несу поживу в пелені до хати -
щоб, готувати, куштувати, їсти...
А сонце нині мов лякливий равлик -
ховається в закручену хатину -
в хмарину, що рухлива без упину,
та скнара - ні краплиночки на трави.
Несе її кудись на спині сонце
і раптом підглядає у шпаринку
як я підсмажую цибулю, шинку,
римую з джерелом тепла - віконце,
що навстіж...
і розхристані фіранки
смаком духмяним діляться із ранком...
А за вікном зітхає щедре літо
по стріхи, наче мед густий, налите...
12.06.17
Источник: Произведения / Стихи.ру - http://www.stihi.ru/2017/06/13/6469
Источник: Вконтакте
Источник: Facebook
Источник: Одноклассники
Отредактировать или удалить данное произведение