Автор: Ярик Лобань


Промінчик сонця пам'ятаю,

Її він ніжно огорнув,

І постать - світла, золотава,

Прогнала самоти пітьму.



Вона! Бо ж сердце відчувало,

Єдина та на все життя,

Захоплено душа співала,

Чекаючи в одне злиття!



Вона!... Скінчився довгий пошук,

Тремтять хвилюючись слова...

Так хочу, щоби знову, Боже,

Любові сумнів не здолав.



*****



Коханню в сумнівах не жити,

Якщо хтось справді покохав.

Хай зна, міцна лише у світі,

Любов, що впевнена - Вона!

Источник: Произведения / Стихи.ру - http://www.stihi.ru/2017/06/13/6048
Источник: Вконтакте
Источник: Facebook
Источник: Одноклассники

Отредактировать или удалить данное произведение

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Код:	обновить, если не виден код
Введите код: