Автор:
Ольга ШаблаковаОНИ ПРИШЛИ КАК БУДТО ИЗ ЕВРОПЫ,
ПО-ВАРВАРСКИ ВЕДУТ СЕБЯ У НАС.
КОМАНДУЮТ КАК ПРОКЛЯТЫЕ КОПЫ,
ВСАДИТЬ ГОТОВЫ ПУЛЮ МЕЖДУ ГЛАЗ.
НА НАС НАЧХАТЬ ИМ! ВСЕМ ПРЕНЕБРЕГЮТ,
ВИНОВНЫХ ИЩУТ ЛИШЬ ПО СТОРОНАМ.
С ОГНЁМ ИГРАЮТ, НАБЛЮДАЯ С КРАЮ,
НЕ НАДОЕЛО ЛЬ ЭТО, ЛЮДИ, НАМ?
КАК БЕШЕНЫЕ ПСЫ ВСЁ ЛАЮТ, ЛАЮТ
И БУДУЩИМ ПУГАЮТ, СЕЯ ЛОЖЬ.
ИНАЯ ЖИЗНЬ... ЗА ЧТО СУДЬБИНА ЗЛАЯ
НА ПОКОЛЕНЬЯ – ВРЯД ЛИ РАЗБЕРЁШЬ.
КНЯЗЬЯМИ ЧЕМОДАННЫМИ СУЛТАНЯТ:
ОБНОСЯТ И СТРАНУ И ВЕСЬ НАРОД...
А ПЕЛИ КАК "НАС МНОГО..." НА МАЙДАНЕ –
ЗАТКНУТЬ БЫ ИМ ТОГДА ПОГАНЫЙ РОТ!
БЕССМЫСЛЕННО НА ТЬМУ ВОКРУГ ВЗИРАЕМ.
КТО ПОЛУЖИВ, КТО МЁРТВЫЙ НА ВСЕ СТО.
ЖДЁМ ПРАВОСУДЬЯ, ДВЕРИ ЗАПИРАЕМ,
И НИКОМУ НЕ ВЕРИТ ЗДЕСЬ НИКТО.
В ОТЧАЯНЬЕ НАДЕЕМСЯ НА ЧУДО.
ВДРУГ ДОБРАЯ ПРОТЯНЕТСЯ РУКА?
ТЕМНЕЕТ СКВОЗЬ ТУМАН РАЗВАЛИН ГРУДА.
ВСЯ НАША ЖИЗНЬ – ЛОВУШКА ПАУКА.
перевод с украинского
Пастка павука
Вони прийшли неначебто з Європи,
Насправді – із Тартарії прийшли
Посіли в крісла наші. Наче копи.
Як би від них позбавитись мерщій?
Вони псують і нехтують, і крають…
Вони на руку грають москалям.
Вони загралися! Чи так з багаттям грають?
Чи не набридло люди все це нам?
Вони, брехали, начебто скажені,
Вони лякали наше майбуття…
Вони псували наші з вами гени
Брехнею від інакшого життя.
Вони – князі валіз, султани кланів,
Пограбувань і – знищень взагалі,
Співали: «Нас багато…» на майдані.
Вони нас у болото завели.
Ми сидимо у темряві безглуздя
Напівживі, чи мертві на всі сто.
Чекаємо і досі правосуддя...
нікому тут не вірить вже ніхто.
У відчаю народжується доля.
Хтось знову долю в темряві шука…
Пустеля. Павутиння. Промінь болю…
І все життя - як пастка павука.
Источник: Произведения / Стихи.ру - http://www.stihi.ru/2017/06/13/478
Источник: Вконтакте
Источник: Facebook
Источник: Одноклассники
Отредактировать или удалить данное произведение
